Дивне і дуже музичне, або looks weird, sounds great

Випадково натрапила на рекламний ролик для Nokia 5510. Пруся.

Wanted, still wanted, aha... (дуже дурний пост, вибачайте)

Розшукується персональний диктатор, який зміг би змушувати мене робити важливі речі завчасно, аби знову не вийшло, як в Одесі))) Вимоги до кандидатів: вироблений командний тон, навички з тайм-менеджменту, нерви у відмінному/доброму стані, почуття гумору (чорний відтінок усіляко вітається, але acid-відтінок - вже занадто), купа нерозтраченого терпіння і бажання працювати за спасибі (велике, але неконвертоване). Мертвим політичним лідерам прохання не турбувати.

Тук-тук, завтра День Уа

Завтра відбудеться всеукраїнський флешмоб, в якому я, чесно кажучи, щороку божуся взяти участь і щороку щиро завтикую. Ну от, цього разу не завтикала.

А суть флешмобу полягає у наступному: 9 листопада, у день української мови та писемності, спілкуватися виключно українською - усно, письмово, ну і, хто вміє, телепатично. Весь день. СлабО? ;-)

Як на мене, дуже класний привід переконатися, що це цілком можливо і цілком нетужливо. Щоправда, трохи сумніваюся у розмаху цьогорічної акції, бо зараз люди бояться, що комусь буде на них буквально на-а-а-А-чхати, а тому дуже обмежують коло спілкування. Але то я просто відома песимістка і критикантка (ну, треба ж якось шифруватися, аби ніхто не помітив, як я ничкую у кишені рожеві окуляри).

Тому запрошую-припрошую долучатися до акції. Особисті мотиви не мають значення. Головне - прожити цей день і лишитися задоволеними. Ну, собою, передусім)))

Хто не вірить мені (а це нормально, чесне слово), може сам почитати про цей захід ось тут.

Ахтунг-ахтунг, панове!

Сьогодні по асьці отримала отаке:

562381527 (18:40:53 28/09/2009)
Запит авторизації:

Внимание - вас приветствует администрация ICQ. 
Ваш UIN находится черном списке базы данных номеров ICQ. В течение суток Вам следует активировать номер повторно.
Для получения инструкции по активации отправьте боту произвольное сообщение.

Коли я, як дівчина порядна))), відмовилася, одержала таке:

562381527 (18:52:16 28/09/2009)
В течении суток Вам необходимо активировать номер повторно, отправив бесплатное SMS сообщение на номер 6008 с текстом obk87k и, тем самым, доказать что Вы не робот. В противном случае Ваш UIN будет удалён c сервера.
Просьба отнестись с пониманием.
Администрация www.icq.com.

Так що, як кажуть на Дніпропетровському вокзалі, уведзе-уведзе (жодного шовінізму, не думайте, просто слово дуже сподобалося).  Може, то цілком невинна дурниця, але сумніваюся.

Оскільки нема дурних натискати "Авторизувати",  подробиць щодо можливих і неможливих наслідків не знаю. В кого будуть новини з приводу подібного спаму або велике й нестримне бажання обізвати мене панікеркою/дурбеликом/лоШкою, прошу писати сюди.

Мочи дзижчиків!

Це просто дивовижно. Рекламне повідомлення на Google Ads на повному серйозі пропонує придбати пістолетик для відстрілювання летючих комах. Виглядає ця краса отак:

У рекламці стверджується, що оця штукенція:

• по-перше, чудовий подарунок;
• по-друге, є річчю веселою, безпечною і простою у застосуванні;
• по-третє, сподобається дорослим;
• по-четверте, сподобається дітям;
• по-п'яте, дозволить вам стати мисливцем у власному домі;
• по-шосте, вбиває, але не розмазує;
• по-сьоме, міжнародний бестселлер.

Розжитися цим щастям за гроші та вгамувати свій нездоровий інтерес до комахобійної зброї можна тут.

Лупайте сей граніт

Усіх вчителів, викладачів, репетиторів, гуру тощо - минулих, теперішніх, майбутніх, а також тих, хто ще не знає, що вони оті самі майбутні - усіх вас вітаю з початком нового навчального року. 

Що б там не писалося у пишномовних віршиках, вчитель жодним чином не святий, а тому ніхто не може гарантувати вам поклоніння і фанатичного заглядання в очі. Та й нащо воно вам? Ви ж не з бронзи і без голубів на голові. Бажаю передусім отримувати задоволення від роботи, причому навіть тоді (і особливо тоді), коли ця робота сильно нагадує повний капець.

І ще. Хочемо ми того чи ні, ми впливаємо на цілу купу ще не сформованих особистостей. Хочемо ми того чи ні, ми відповідальні за це. Хочемо ми того чи ні, нам теж потім жити серед цих особистостей. Хочемо ми того чи ні, ми мусимо про це думати. Принаймні час від часу.

Зі святом, колеги!

Довколамор'я

Відпочинок на морі - це для мене чомусь передусім Інше Місто. Або Містечко. Або Селище. Або який там уже випав на мою долю населений пункт. Інше Місце, простіше кажучи. Тобто море-пляжики та решта радощів життя - то для релаксу. А найцінніше - оте незвідане чуже, котре неодмінно кортить пізнати, бодай поверхнево (а як же ще можна за десяток днів?), бодай у кишеньковому форматі, компактненько так - якраз щоб забрати з собою. І носити з собою. Завжди. 

Отакі сентименти. А тепер ілюструю.

Здається, найсумніше фото, яке я коли-небудь робила. Наживка...

Моє найулюбленіше графіті. Зміни за рік:

Казарми. Колись були.

Підтекст? ;-) (позував для фото: інжир)

Дівчатка, любі мої! Якщо у вас обмаль грошей і обмаль сорому, то ви таки маєте шанси не пропасти на літньому відпочинку:

Затінку не виявлено (не треба, не треба - я шукала)

Ловець креветок:

Фоткано: усе - Чорноморське (Крим).

Мій black list

Так, люди помиляються на письмі. Так, я і сама помиляюся. Але є помилки, помічаючи які, я дурію – хоча б тому, що помічаю я їх на кожному кроці, а помічати на кожному кроці – це дієвий спосіб здуріти. Перевірений.

В чому проблема? Проблема у тому, що так пишуть в оголошеннях, на дверях магазинів, у громадському транспорті, на офіційних бланках, я вже не кажу про блоги. Але найсумніше – так пишуть досить грамотні люди, а найнайсумніше – так пишуть хороші/розумні/цікаві/талановиті люди. І я не хочу знати чому, я навіть не знаю, чому ворд, бєкота така, ніяк не реагує, коли набираєш "нажаль" замість "на жаль". Я просто хочу, щоб так не було. Дуже хочу і тому дуже прошу: люди, пишіть правильно, будь ласочка! І не бійтесь, чорт забирай, заглядати у словник.

Наведу мій персональний список слів-задовбаників. Звісно, він коротенький, зате він містить саме ті слова, помилки в яких дратують мене найбільше.

будь ласка (а не будь-ласка, шановні працівники магазинів!)

на жаль (а не нажаль!)

на щастя (а не нащастя!)

по батькові (а не по-батькові, шановні укладачі анкет!)

по суті (а не по-суті, як колись писала я сама, каюсь)

нібито (а не ніби-то, а ще є начебто, неначебто, мовбито, немовбито і т.д.)

на добраніч (а не надобраніч, а є ще й добраніч)

Як би там не було, доповнення вітаються.

Пости збуваються

Заголовок попереднього посту виявився пророчим. Усі три ключові слова. Ні, це я не скиглю і не жаліюся, й ідіть відпочивайте всі, кому це схоже на скиглення. Бо сум був переважно світлим, ранки на ногах вже майже позаживали, а... Ну, то таке. І ще я тим паче не зарікаюся крапати подібні речі надалі, бо тоді, з моєю здатністю наврочувати, я мусила б стиснути зуби і взагалі не писати жодного речення, причому ніде, навіть на серветках, стікерах і партах. А це ж страшно, жах, як страшно.

Про сумну, самотню і невзуту

Нарешті до моїх загребущих ручок потрапив перший альбом обожнюваних мною Аби MC під назвою "Аби музику слухали" (вже друга невимовна дяка А.К.). Ну, що ти вдієш, багато хороших речей я пізнаю у зворотному порядку – це вже, певно, карма.

І от тут я виявила, що одна з пісень альбому зветься "Сумлива bossa". Послухала, потім ще перевірила в інформації до треків – справді, Гайтана. Тільки-от замість сумлива у відомому хіті фігурує простіше й менш чепурне самотня.

Альбом "Аби музику слухали", до речі, вийшов у 2001 році. Я не полінувалася відшукати, коли ж пішла в люди "Самотня боса" Гайтани. Щодо самої пісні я не певна, але альбом, на якому ця пісня вийшла ("Слідом за тобою"), побачив світ у 2005-му. Ну от, задоволено подумала я, спочатку була кава.

Але виявилося, що все знову не зовсім так. Варіант Аби MC теж насправді є переспівом – на пісню "Blue Bossa" Кенні Доргема. Причому саме переспівом, а не перекладом, бо коли не брати до уваги мови, текст там відрізняється суттєво. Автором абиемсішного тексту є абиемсішний же Геннадій Сидоров. Хто написав слова до Гайтаниного "Самотня босса", мені довідатися не вдалося. Кидаю всі три варіанти тексту пісні сюди.

BLUE BOSSA
Music by Kenny Dorham
Lyrics by Joan Cartwright
(взято звідси) 

A place inside my heart
Is where you live
Memories of our start
The love you give 

Days when we’re alone
And you are in my arms
The blueness of the trueness of our love
Nights of moonlit skies
A gentle kiss 

Something in your eyes
Fills me with bliss
Hold me in your arms
And then I will recall 

The blueness of the trueness of our love
The thought of how we met
Still lingers on
How can I forget 

That magic dawn
All the warm desire
The fire in your touch
The blueness of the trueness of our love



СУМЛИВА BOSSA
Слова: Геннадій Сидоров, співає Гайтана

Бонус-трек до альбому "Аби музику слухали" Аби MC (2001)

(взято звідси)

Приспів:
Сумлива боса... (4)

Все, що в нас з тобою в житті було
Я кинула на ґрунт, мов бите шкло.
Босоніж по ньому з краю в край
Сумлива боса йду від тебе в рай

Приспів

Йду по сходах зламаних надій,
Звідти, де лишила сором свій,
Босоніж по мріях,
Яких уже нема,
Сумлива боса далі йду сама.

Приспів


САМОТНЯ БОССА
Виконує Гайтана, альбом "Слідом за тобою" (2005)

(взято звідси)

Як свіча, згоріли всі почуття
Дні щасливі сплили у небуття
За коханням своїм
Якого вже нема
Самотня босса далі йду сама

Приспів:
Ммм самотня босса
Ммм самотня босса

На стежинах зламаних надій
Я шукаю квіти таємних мрій
В моїм серці стужа
На душі зима
Самотня босса йду собі сама

Приспів

Вибач, Гуччі

Взагалі я маю звичку читати всі можливі написи на тому, що купую. Але це не стосується тих випадків, коли з річчю, яку я надумала придбати, у мене велика чиста любов з першого погляду. Звісно, навіть це не завадило б мені, скажімо, прочитати напис "Bitch club" на футболці - але, але, але.

Коротше кажучи, коли я купувала собі сумку, мій мозок не був обтяжений інформацією, що це - гарнюня підробка під Gucci. Бо ключове слово - гарнюня. Про те, що я власним гаманцем підтримала виробників підробок "під фірмУ", я довідалася у трамваї вже дорогою додому. Ну, і як нормальна, ощасливлена новенькою річчю особина жіночої статі, я вирішила, що пофіг і взагалі все гаразд.

Я, в принципі, і зараз так думаю. Але зацікавилася: а як же мав виглядати той, так би мовити, оригінал? І полізла на сайт Gucci. Тепер прошу, можете порівнювати:

 це супер-пупер сумочка від Gucci

 а це моя сумка

Попри моє дуже тверде переконання, що оригінали завжди кращі, тепер я принаймні можу зловтішатися: у мою сумку влазить папку формату А4, а в оригінал - ні. Що ж, напевно, Жінка Gucci не носить із собою папок формату А4)))

Пост музично-поетичний

Одразу кажу неоригінальну, мабуть, річ: з поезією у мене стосунки досить невизначені. Не будемо зараз колупатися у деталях і причинах, мова не про це. Просто майте на увазі, що писати подібний пост для мене дещо нетипово, от і все.

А мову я збиралася завести про аудіоінсталяції. Одразу орфографічне зауваження. Бачила це слово через дефіс, але таке написання чомусь не вкладається до моєї впертої голови. Мої спостереження показують, що подібні слова втрачають дефіси, коли починають більш-менш приживатися. Як "аудіоплеєр", приміром. Тому я писатиму разом.

Дуже грубо кажучи, аудіоінсталяція - це тексти (поетичні, але не обов'язково), начитані на музику. В аудіоінсталяціях автор найчастіше не співає. Ще варіант - співає, але не автор))). Коротше кажучи, варіантів море, тому не бачу сенсу розвозити тут цю незрозумілу теорію без практики. Тут слухати треба. І бажано на самоті - принаймні дегустувати. Ну, це мені так здається.

Отака вийшла непрофесійна, зате щира і, головне, халявна реклама - аудіоінсталяції як жанру, а ще заразом і ресурсу, де я нарила можливість цей жанр слухати: MyRadio - Радио Инсталляции. Слухати можна на сайті, а можна в вінампі чи вінампоподібних плеєрах (aimp, наприклад). Може, ще у чомусь, але я не пробувала. На інет-радійчику чути голоси - реальні чи внутрішні)))) - й іноземних авторів, і майже іноземних, російських тобто, і наших, україньских, що саме по собі гріє. Тож мов можна наслухатися - тільки так.

Ну, і мають бути, напевно, ще й інші ресурси, просто поки я полінувалася шукати. Знайду - допишу.

Наука в інтернетрях

Колись я тільки починала юзання великого і страшного Інтернету (такого великого і страшного, що я досі зі священним трепетом затискаю shift, набираючи першу букву в його повній назві, це вже з нетом якось притерпілося). І от в епоху того колись, за часів сидіння в черзі в Інтернет-клуб, матюкання немилосердно малої швидкості в універі і животіння на місячну квоту 2 мегабайти - тоді  я була майже свято переконана, ніби в Павутинці, окрім халявних і нехалявних рефератів, нічого, пов'язаного з навчанням чи, Боже збав, якоюсь там науковою діяльністю, немає. А от нічого подібного.

Виявилося, в неті не бракує суто наукових ресурів, де можна почитати розумування спеців у найрізноманітніших галузях. І це не лише блоги вищезгаданих спеців. Принаймні, електронних примірників наукових статей в Інтернеті море, хоч, певно, все ж не океан. А що ґелґотливий Google не так вже й часто видає посилання на подібні статейки - то, виявляється, для цього існують інші пошукові системи, спеціалізовані. В того самого Google є родич-науковець Google Scholar (кому цікаво, ось), причому ця безкоштовна й непогана, хоч і бета, системина - далеко не герой-одинак. З суто студентської любові до халяви почну з інших безкоштовних пошукачів, принаймні, тих, про які я знаю.

По-перше, це голландська система Scirus. Мені, якому-не-якому, а все ж ІТ-шнику, вона подобається, бо публікацій на комп'ютерну тематику там не бракує. Але для успішного юзання Scirus бажано, дуже бажано товаришувати з англійською, оскільки, хоча система підтримує кириличні запити, інтерфейс все рівно є англійським, а при пошуку в наших більш-менш рідних публікаціях система вкрай мило тупить.

Далі, російський пошукач Scholar.ru. Сама користувалася поки що замало, аби говорити щось хороше чи погане. Але рєбята-братове однозначно молодці. В нас, наскільки я знаю, системи такого рівня поки нема. Сподіваюсь, хоч передбачається.

З системою з надійним ім'ям BASE я поки що знайома лише на рівні how do you do. Хоча яке там how do you do, вона ж німецька. Для тих, хто не sprechen, наявні також версії інтерфейсу англійською, польською та іспанською. Кириличні запити підтримує.

І ще кілька безкоштовних систем, які красуються у моїй магістерській роботі, але якими я користувалася лише на рівні кількох тестових запитів. Переконалася, що з кирилицею вони не товаришують, і тимчасово облишила. Колись доберуся. Хто хоче мене обскакати, ласкаво прошу: Science Search, Science Research, OJOSE.

А ще західний світ, дещо непоправніше розбещений Інтернетом, аніж наші терени, вже досить давно користується аналогічними платними пошукачами. Платить зазвичай установа, де ви-гіпотетичний маєте щастя трудитися. Відчути тиху українську жабу до безнадійно гнилого посткапіталізму можна зокрема отут, отут і отут. До речі, платним буває не лише використання пошукової системи, а й перегляд і скачування конкретної статті. А це вже стосується і цілком невинних безкоштовних пошукачів. 

І до речі. БіБіСі, що деякі наші рідні установи теж розщедрилися на потреби свого штату, оплативши їм досуп до деяких подібних ресурсів. Зокрема (і це вже аж ніяк не БіБіСі, самі дивіться), так зробила Національна бібліотека імені Вернадського у Києві. Її працівники можуть послуговуватися системами ScienceDirect, Scopus, EBSCO host та East View (остання, між іншим, ще один привід для самоозеленення - вона знову російська).

І лише одне будить у мені чи то звіра, чи то прокурора, чи то скиглика-ідеаліста. Чому шукати наукову інформацію нас не вчили в універі? А ми ж, як-не-як, були жителями Автоновної Республіки Інформатика, то нам вже мали трохи вправити мізки щодо того, де нам шукати інфу на свої курсові/дипломні та інше неподобство? Особливо, коли у звичайній бібліотеці потрібною літературою не дуже розживешся, а інвестувати у свій розвиток по півсотні гривень за книжку дещо накладно. Я взагалі дівчинка самостійна і люблю доходити до багатьох речей самотужки. Проте навіть я розумію, що своїм ходом - то добре, але довго. Бо хорошая мысля приходит... в магистратуре.

Між "так" і "ні"

Ніхто не звертав уваги, як багато навколо нас різних "не", "анти" і "проти"? І часом я навіть не знаю, подобається це мені чи не дуже. Серед цих "заперечників" є ідеї, рухи, організації, яким я загалом симпатизую, але... Просто я страшенно не люблю двох речей: по-перше, коли оточуючих ділять згідно із критерієм за/проти, а по-друге, я ненавиджу, коли мені кажуть, як треба (і, відповідно, як у жодному разі НЕ треба). То добре, що я така ні-вашим-ні-нашим. Але ж є купа людей, котрим природа не пожмотилася вділити вміння щиро вірити в лозунги. Тобто теоретично на це здатний кожний, але в декого цього з лишком.

Останнім часом одразу на декілька небайдужих мені музичних гуртів накинулися фанати, фанатки і фанатенята: як же це так, Моя Кохана Групо, ти що, опопсіла? Люди, майте совість. Чуваки розвивалися, працювали, пробивалися, врешті-решт, просто шукали балансу, втіхи і себе - і, схоже, щось таки знайшли. Та головне - з'явилося море людей, котрим теж почала подобатися Чиясь Давно Кохана Група. Популярність, простіше кажучи, та сама, зі зрадливим коренем "поп".  

Любов фанатів - взагалі не дуже хороша штука, і перш за все, вона не дуже хороша своєю консервативністю - іноді просто-таки істеричною. Шановні адресати фанатської любові, навіть не думайте щось змінювати у своєму житті, у своїй творчості, не смійте міняти назви, псевдоніми, виходити заміж чи одружуватися (ваші обранець/обраниця приречені бути в очах ваших відданих фанатів некрасивими/дурними/занадто_багатими/іждивенцями/прихвоснями і т.д.). Ви, дорогі адресати фанатської любові, навіть одягайтеся в одному лише стилі й зачіску носіть ту саму до глибокої старості чи скільки там вам Бог дасть... Ну, окей, я перебільшую, звісно, але душа не вміє кричати упівсили.

Пам'ятаєте, як казав Рожден у фільмі "По семейным обстоятельствам"? "Почему крайнее берешь???" То от і я про те саме.

Пост перший, бдивітальний

Писати треба українською.
А.К.

Наважитися на створення блогу – це вам не у великому зубастому контакті зареєструватися. Процедура ніби проста, а от формат інший. І наслідки інші. І… Коротше кажучи, я довго й нудно зважувала, чи воно мені треба. Дозважувалася до оцього посту.

А тепер – страшенно ласкаво прошу до мого персонального бложенятка. Рекомендую в якості не надто нав’язливого чтива. А ще це альтернативний варіант спілкування із заінтернеченою версією мене і гарний спосіб трохи подивуватися і полякатися. Ну, і ще – час від часу зацінити ті речі, котрі нмд є цікавинками.

Ото таке. Приготуйтеся, наш літак злітає. Ремені не пристібати, бо буде нецікаво. А що при цьому робити з першою сторінкою паспорта, пора вже й знати.