Колись я тільки починала юзання великого і страшного Інтернету (такого великого і страшного, що я досі зі священним трепетом затискаю shift, набираючи першу букву в його повній назві, це вже з нетом якось притерпілося). І от в епоху того колись, за часів сидіння в черзі в Інтернет-клуб, матюкання немилосердно малої швидкості в універі і животіння на місячну квоту 2 мегабайти - тоді я була майже свято переконана, ніби в Павутинці, окрім халявних і нехалявних рефератів, нічого, пов'язаного з навчанням чи, Боже збав, якоюсь там науковою діяльністю, немає. А от нічого подібного.
Виявилося, в неті не бракує суто наукових ресурів, де можна почитати розумування спеців у найрізноманітніших галузях. І це не лише блоги вищезгаданих спеців. Принаймні, електронних примірників наукових статей в Інтернеті море, хоч, певно, все ж не океан. А що ґелґотливий Google не так вже й часто видає посилання на подібні статейки - то, виявляється, для цього існують інші пошукові системи, спеціалізовані. В того самого Google є родич-науковець Google Scholar (кому цікаво, ось), причому ця безкоштовна й непогана, хоч і бета, системина - далеко не герой-одинак. З суто студентської любові до халяви почну з інших безкоштовних пошукачів, принаймні, тих, про які я знаю.
По-перше, це голландська система Scirus. Мені, якому-не-якому, а все ж ІТ-шнику, вона подобається, бо публікацій на комп'ютерну тематику там не бракує. Але для успішного юзання Scirus бажано, дуже бажано товаришувати з англійською, оскільки, хоча система підтримує кириличні запити, інтерфейс все рівно є англійським, а при пошуку в наших більш-менш рідних публікаціях система вкрай мило тупить.
Далі, російський пошукач Scholar.ru. Сама користувалася поки що замало, аби говорити щось хороше чи погане. Але рєбята-братове однозначно молодці. В нас, наскільки я знаю, системи такого рівня поки нема. Сподіваюсь, хоч передбачається.
З системою з надійним ім'ям BASE я поки що знайома лише на рівні how do you do. Хоча яке там how do you do, вона ж німецька. Для тих, хто не sprechen, наявні також версії інтерфейсу англійською, польською та іспанською. Кириличні запити підтримує.
І ще кілька безкоштовних систем, які красуються у моїй магістерській роботі, але якими я користувалася лише на рівні кількох тестових запитів. Переконалася, що з кирилицею вони не товаришують, і тимчасово облишила. Колись доберуся. Хто хоче мене обскакати, ласкаво прошу: Science Search, Science Research, OJOSE.
А ще західний світ, дещо непоправніше розбещений Інтернетом, аніж наші терени, вже досить давно користується аналогічними платними пошукачами. Платить зазвичай установа, де ви-гіпотетичний маєте щастя трудитися. Відчути тиху українську жабу до безнадійно гнилого посткапіталізму можна зокрема отут, отут і отут. До речі, платним буває не лише використання пошукової системи, а й перегляд і скачування конкретної статті. А це вже стосується і цілком невинних безкоштовних пошукачів.
І до речі. БіБіСі, що деякі наші рідні установи теж розщедрилися на потреби свого штату, оплативши їм досуп до деяких подібних ресурсів. Зокрема (і це вже аж ніяк не БіБіСі, самі дивіться), так зробила Національна бібліотека імені Вернадського у Києві. Її працівники можуть послуговуватися системами ScienceDirect, Scopus, EBSCO host та East View (остання, між іншим, ще один привід для самоозеленення - вона знову російська).
І лише одне будить у мені чи то звіра, чи то прокурора, чи то скиглика-ідеаліста. Чому шукати наукову інформацію нас не вчили в універі? А ми ж, як-не-як, були жителями Автоновної Республіки Інформатика, то нам вже мали трохи вправити мізки щодо того, де нам шукати інфу на свої курсові/дипломні та інше неподобство? Особливо, коли у звичайній бібліотеці потрібною літературою не дуже розживешся, а інвестувати у свій розвиток по півсотні гривень за книжку дещо накладно. Я взагалі дівчинка самостійна і люблю доходити до багатьох речей самотужки. Проте навіть я розумію, що своїм ходом - то добре, але довго. Бо хорошая мысля приходит... в магистратуре.
Немає коментарів:
Дописати коментар