Пости збуваються

Заголовок попереднього посту виявився пророчим. Усі три ключові слова. Ні, це я не скиглю і не жаліюся, й ідіть відпочивайте всі, кому це схоже на скиглення. Бо сум був переважно світлим, ранки на ногах вже майже позаживали, а... Ну, то таке. І ще я тим паче не зарікаюся крапати подібні речі надалі, бо тоді, з моєю здатністю наврочувати, я мусила б стиснути зуби і взагалі не писати жодного речення, причому ніде, навіть на серветках, стікерах і партах. А це ж страшно, жах, як страшно.