Мій black list

Так, люди помиляються на письмі. Так, я і сама помиляюся. Але є помилки, помічаючи які, я дурію – хоча б тому, що помічаю я їх на кожному кроці, а помічати на кожному кроці – це дієвий спосіб здуріти. Перевірений.

В чому проблема? Проблема у тому, що так пишуть в оголошеннях, на дверях магазинів, у громадському транспорті, на офіційних бланках, я вже не кажу про блоги. Але найсумніше – так пишуть досить грамотні люди, а найнайсумніше – так пишуть хороші/розумні/цікаві/талановиті люди. І я не хочу знати чому, я навіть не знаю, чому ворд, бєкота така, ніяк не реагує, коли набираєш "нажаль" замість "на жаль". Я просто хочу, щоб так не було. Дуже хочу і тому дуже прошу: люди, пишіть правильно, будь ласочка! І не бійтесь, чорт забирай, заглядати у словник.

Наведу мій персональний список слів-задовбаників. Звісно, він коротенький, зате він містить саме ті слова, помилки в яких дратують мене найбільше.

будь ласка (а не будь-ласка, шановні працівники магазинів!)

на жаль (а не нажаль!)

на щастя (а не нащастя!)

по батькові (а не по-батькові, шановні укладачі анкет!)

по суті (а не по-суті, як колись писала я сама, каюсь)

нібито (а не ніби-то, а ще є начебто, неначебто, мовбито, немовбито і т.д.)

на добраніч (а не надобраніч, а є ще й добраніч)

Як би там не було, доповнення вітаються.

Пости збуваються

Заголовок попереднього посту виявився пророчим. Усі три ключові слова. Ні, це я не скиглю і не жаліюся, й ідіть відпочивайте всі, кому це схоже на скиглення. Бо сум був переважно світлим, ранки на ногах вже майже позаживали, а... Ну, то таке. І ще я тим паче не зарікаюся крапати подібні речі надалі, бо тоді, з моєю здатністю наврочувати, я мусила б стиснути зуби і взагалі не писати жодного речення, причому ніде, навіть на серветках, стікерах і партах. А це ж страшно, жах, як страшно.