Ніхто не звертав уваги, як багато навколо нас різних "не", "анти" і "проти"? І часом я навіть не знаю, подобається це мені чи не дуже. Серед цих "заперечників" є ідеї, рухи, організації, яким я загалом симпатизую, але... Просто я страшенно не люблю двох речей: по-перше, коли оточуючих ділять згідно із критерієм за/проти, а по-друге, я ненавиджу, коли мені кажуть, як треба (і, відповідно, як у жодному разі НЕ треба). То добре, що я така ні-вашим-ні-нашим. Але ж є купа людей, котрим природа не пожмотилася вділити вміння щиро вірити в лозунги. Тобто теоретично на це здатний кожний, але в декого цього з лишком.
Останнім часом одразу на декілька небайдужих мені музичних гуртів накинулися фанати, фанатки і фанатенята: як же це так, Моя Кохана Групо, ти що, опопсіла? Люди, майте совість. Чуваки розвивалися, працювали, пробивалися, врешті-решт, просто шукали балансу, втіхи і себе - і, схоже, щось таки знайшли. Та головне - з'явилося море людей, котрим теж почала подобатися Чиясь Давно Кохана Група. Популярність, простіше кажучи, та сама, зі зрадливим коренем "поп".
Любов фанатів - взагалі не дуже хороша штука, і перш за все, вона не дуже хороша своєю консервативністю - іноді просто-таки істеричною. Шановні адресати фанатської любові, навіть не думайте щось змінювати у своєму житті, у своїй творчості, не смійте міняти назви, псевдоніми, виходити заміж чи одружуватися (ваші обранець/обраниця приречені бути в очах ваших відданих фанатів некрасивими/дурними/занадто_багатими/іждивенцями/прихвоснями і т.д.). Ви, дорогі адресати фанатської любові, навіть одягайтеся в одному лише стилі й зачіску носіть ту саму до глибокої старості чи скільки там вам Бог дасть... Ну, окей, я перебільшую, звісно, але душа не вміє кричати упівсили.
Пам'ятаєте, як казав Рожден у фільмі "По семейным обстоятельствам"? "Почему крайнее берешь???" То от і я про те саме.
